Підлітковий вік - вік, якого зі страхом очікують практично всі батьки. Адже саме цей відрізок від 12 до 16 років здавна йменують вибухонебезпечним, ранимим, важким, кризовим, перехідним і навіть доленосним. Період між дитинством і юністю, коли приходить закоханість, але ще ніхто з них не знає, що це таке. Коли міняється фігура, але всі вони соромляться своєї краси, тому що не знають добре це або погано. Розставшись із дитинством і перебуваючи на роздоріжжі, підліток жадає скоріше стати дорослим, намагається порвати із твердим контролем родини й школи, прагне до самостійності, активно шукає себе, причому методом проб і помилок.
Фізичний розвиток, статеве дозрівання, що відбуваються в цьому віці, підкріплюють почуття дорослості, а помилки, обумовлені соціальною незрілістю, що відповідає до нього відношення дорослих, - постійно й безжалісно відкидають його до дитинства.
Вікова драма штовхає його до конфлікту з дорослими, відходу від них, до зімкнення із себе подібними, орієнтованості на їхні оцінки. Ці оцінки дуже часто суперечать загальноприйнятим нормам поведінки і є проявами підліткового негативізму, що може привести до не дуже гарних наслідків.
Вік, коли відбувається дуже багато помилок, перший сексуальний досвід, який часто приводить до вагітності, абортів.
Вони ще діти й усе ще грають в ігри, але тільки тепер уже все по дорослому. Розбивання вікон плавно перетікає в хуліганство, злодійство, і підліток легко може стати малолітнім злочинцем. Перша сигарета, перший келих вина стають гарним і романтичним початком алкоголізму й наркоманії.
Діти зі слабкою нервовою системою, не знаходячи розуміння серед близьких, виражають свій кризовий вік у суїцидальних спробах.
Усе це наслідки не тільки занедбаності дітей. Важка дитина може вирости й в цілком благополучній повній родині.
Батьки роблять помилки в спілкуванні з дітьми і їх вихованні незалежно від свого віку, матеріального добробуту або рівня освіти. Усі перераховані фактори, звичайно, теж мають свою силу, але будуть уже зовсім інші помилки.
Самі типові помилки у вихованні дітей:
1. Гіпопротекція.
Підвищена свобода дій у дитини. Її вчинки не контролюються. Батьки нічого не знають про свою дитину, де й з ким вона проводить час, чим захоплюється. Батьки формально виконують свої функції, але не вкладають у виховання особистісного сенсу. У результаті дитина змушена шукати необхідні їй цінності й норми поза родиною. І не завжди ці норми не суперечать її здоров’ю, психіці й суспільному закону.
2. Гіперпротекція
Виховання, в основі якого лежить підвищена увага до дитини й підвищений контроль над нею. Батьки прагнуть повністю контролювати поведінку дитини, змусити її копіювати власну цінно-нормативну систему.
У подібній системі виховання повністю ігнорується особистість дитини. Внаслідок чого відбувається різке падіння адаптивних здатностей особистості: конфлікти з однолітками, безпорадність, споживча позиція.
А в багатьох підлітків такий тип виховання, навпаки, викликає бурхливий протест, що веде до загострення взаємин з батьками й до різних порушень поведінки.
3. Кумир родини
Мімозне виховання. Метою батьків стає задоволення всіх потреб дитини, прагнення позбавити її від будь-яких труднощів. Дитина в підсумку стає егоцентричною, завжди бажає бути в центрі уваги, усе бажане одержувати з легкістю, без особливої праці. При зіткненні з реальними життєвими труднощами вона виявляється не в силах з ними впоратися.
4. Емоційне відкидання
Виховання по типу Попелюшки. Мати або батько тяготяться дитиною, яка постійно відчуває це, особливо якщо у родині є інша дитина, яка одержує з боку батьків більше уваги. Таке виховання сприяє розвитку підвищеної ранимості й чутливості, уразливості й скритності.
5. Тверді взаємини
Жорстоке відношення із суворими розправами за дрібні провини й неслухняність викликає в дитини страх перед батьками, жорстокість. З таких дітей нерідко виростають жорстокі люди.
6. Виховання вундеркінда
Батьки прагнуть дати дитині як можна більш широку освіту, розвити її, найчастіше уявні здатності. Крім навчання в школі, дитина займається музикою, іноземною мовою, спортом. Вона постійно зайнята, кудись поспішає.
У таких випадках дитина втрачає можливості брати участь у дитячих іграх, спілкуватися з однолітками. У неї протест проти такого режиму. Вона прагне позбутися надмірних навантажень, виконуючи їх формально. Така завантаженість сприяє розвитку підвищеного виснаження нервової системи й тривожності.
Будь-якій дитині з будь-якої родини в будь-якій країні в першу чергу потрібна батьківська любов. Упевненість у тому, що хтось любить її від усього серця, зовсім безкорисливо. Таке можуть тільки батьки.
Саме головне в будь-яких відносинах близьких людей - довіра.
Довіряйте своїй дитині й говорите з нею з позиції дорослої людини, лементом ви ніколи нічого не доб’єтеся. З лементом і покаранням ви будете звичайною мамою й татом, а ви повинні стати дитині в цьому віці іншим. Іншим, з яким вона може поділитися своїми думками, проблемами, які хвилюють її.
Кожна дитина може вирости дуже гарною людиною, якщо до неї буде комусь справа.